Погляньмо правді в очі: більшість із нас не отримала в школі
нормальної освіти про сексуальне й репродуктивне здоров’я. Якщо отримала
взагалі.
Почнемо з головного непорозуміння.
Вульва — це зовнішнє (те, що видно). Піхва — внутрішнє. Доглядати
треба тільки вульву, зовнішню. Піхва, внутрішня — сама себе догляне:
усередині живе власна мікрофлора, яка тримає правильний pH і захищає від
інфекцій. Будь-яке «прибирання» всередині цю систему ламає.
Спринцювання, інтимний душ, засоби «для свіжості» змивають захисну флору
й збивають pH, а це підвищує ризик бактеріального вагінозу й
молочниці.
Як доглядати вульву — теплої води вже достатньо. Без ароматизованих
гелів, антибактеріального мила, парфумованих серветок і дезодорантів
«для інтимної зони».
Ще кілька дрібниць, які мають значення:
-
не сидіти довго у вологому (купальник, спортивна форма після
тренування) — волога + тепло = улюблене середовище патогенів, -
витиратися спереду назад. Так, та сама шкільна порада, яку всі чули й
половина ігнорує — вона знижує ризик занести кишкову флору в уретру, -
менструальні засоби міняти регулярно і вчасно, незалежно від
«наповненості».
А якщо з’явився різкий запах, незвичні виділення, свербіж чи
печіння?
Це не привід купити «ще сильніший засіб для гігієни», а привід
звернутися до лікаря — бо це може бути інфекція, яку треба лікувати.
Лубрикант чи зволожувач — дві речі, які постійно плутають.
Сухість піхви — це поширений симптом, у якого є зрозумілі причини —
від перименопаузи (падіння естрогену впливає на слизову) до прийому
деяких ліків (так, СІЗЗС теж), куріння, тривалої перерви в сексуальному
житті чи просто стресу. Якщо сухість стабільна й заважає — це привід
поговорити з лікарем, а не терпіти. Бо часто це лікується, і добре.
А тепер — інструменти, які знімають дискомфорт тут і зараз.
Лубрикант використовується в момент контакту — під час сексуального
акту. На що дивитися при виборі: бажано без гліцерину й парабенів і не
надто липкий. Маленький нюанс: силіконові іноді «занадто слизькі» — і
якщо у партнера є складнощі з ерекцією, надмірне зниження тертя може
заважати. Тут все індивідуально: пасує той, що підходить саме вам.
Зволожувач використовують курсом, кілька разів на тиждень (умовно
3-7), незалежно від статевого акту. Він створює захисний шар на слизовій
і повертає тканинам комфорт поступово. Головне правило — регулярність.
Працює, лише поки ви ним користуєтеся: припините — сухість,
найімовірніше, повернеться. Наносити можна чистим пальцем на стінки
піхви. При виборі так само уникайте того, на що у вас чутливість —
ароматизатори, парабени, пропіленгліколь, ланолін тощо. Пошукайте
варіанти з гіалуроновою кислотою.
Можна користуватися обома — і лубрикантом, і зволожувачем. Це не
конкуренти, а різні інструменти.
І ще одне, важливе. Якщо причина сухості — перименопауза чи
менопауза, лубриканти й зволожувачі знімають симптом, але не впливають
на причину. У цьому випадку є окрема, добре вивчена опція — локальні
(вагінальні) форми естрогену. Вони діють точково, мають низький профіль
ризиків і рекомендовані фаховими асоціаціями саме для генітоуринарних
симптомів менопаузи. Але це вже рецептурна історія й розмова з вашим
лікарем-гінекологом.
Бережіть себе. Іноді найкраща турбота про тіло — це перестати робити
зайве і довіритися тому, що воно вже вміє саме.